- Насправді ідея виникла давно. Ми ще в 2023 році робили схожий пілотний проект, але робили його з іншою організацією. І в них була власна методологія. Вона дещо перетинається з ненасильницьким спілкуванням, але немає такого чіткого фокусу. Не підкреслюються важливі моменти. Коли впроваджували той проект побачили, що зараз дітям дуже потрібні заходи, де б вони могли збиратися, де б було соціальне розвантаження, де вони б дискутували, відновлювалися. І власне ненасильницьке спілкування - дуже корисно в цих напрямках. Тому вирішили об'єднати ту методологію з тим, що ми вже знаємо і вміємо. Коли я кажу «ми» то маю на увазі команду, тобто власне, всіх, хто були долучені до розробки проекту. Ми - мали досвід роботи з дітьми та проведення заходів з навчанням Ненасильницькому спілкуванню.
Спочатку були люди в команді, які казали: «Давайте не будемо нікого залучати, просто самі будемо проводити.». Але я була наполегливою і аргументувала, що ми самі не зможемо охопити у такому разі велику кількість дітей.

- Тепер зрозуміло як з’явилася ідея долучати фасилітаторів.

- Далі, наш партнер і донор «Еrіks» спитав в нас: що стосовно дорослих, які оточують цих дітей, вчителі, батьки? Ми подумали, що це власне гарна ідея. Я уявила собі, що діти ходять на заняття, там їм розказують про почуття та потреби, вони їдуть з цими знаннями додому, а чи зрозуміють їх батьки? А вчителі у школі? І тоді ми запланували їм теж навчання. Хоча і набагато менше. Але так вони в курсі будуть того, що діти роблять. До того ж, з того, що я почула вже зараз від команди, навіть почали вдома практикувати, разом. З’являється спільна реальність. Ну і власне, звичайно, що класно, коли і батьки, і діти, і вчителі на одній хвилі.

- Були якісь очікування від цього проекту?

- Ну, очікування були і є. Я ж все з цією ідеєю, що хочеться поміряти, поміряти результат. Нажаль, я поки не зовсім задоволена. В нас були анкети, так би мовити «вхідні», команда розробили вихідні. Щоб була можливість порівняти. Наприклад: рівень стресу був такий, а став от такий, когнітивні здібності посилилися, емоційний інтелект виріс. Щоб була можливість сказати: «О! ННС працює». Але я чую від фасилітаторів, що дітям все ж таки важко відповідати на питання в анкетах. І дорослим теж. Те, що ми планували зробити 2 – 3 опитування - не спрацювало. Тобто бачимо, що Ненасильницьке спілкування працює, бо воно працює, але доказова база з конкретними цифрами – відсутня. Все ж сподіваюся зміни можна поміряти – треба думати як.

- Було щось під час проєкту що вас здивувало?

- Не те, щоб «здивувало» - я пораділа тому, що фасилітаторські команди робили для дітей більше ніж було заплановано. Тобто люди не просто пішли виконувати те, що їм сказали. В «Острові безпеки» є багато гнучкості, є місце для творчості і воно було використано на повну.

- Що ви очікуєте від продовження проєкту?

- «Острів безпеки» - це експеримент і продовження буде продовженням експерименту. Команди, які зараз вже працюють, будуть починати говорити з підлітками про конфлікти, про те як їх можна вирішувати, про медіацію, про попередження конфліктних ситуацій. Я працювала з дітьми на тему конфліктів, але це було короткострокове спілкування одна – дві – три зустрічі. А це буде серія протягом 3-х місяців. Тобто вже буде інша динаміка. І це цікаво! 

- Чи буде наприкінці підсумуватися отриманий досвід, можливо буде розроблена якась нова методологія?

- Ми працюємо над цим. Спочатку думали, щоб люди що брали участь в розробці цього проєкту, зібралися б і разом написали методичку. Потім вирішили, що це буде не зовсім правильно. І зараз наші фасілітатори і фасілітаторки потроху фіксують свої вправи, які вони придумали, які вони роблять. Бо є багато досвіду, багато напрацьованого, але все це в головах. Важливо щоб це не загубилося, щоб в інших людей була можливість чи повторити, чи придумати щось своє, спираючись на те, що ми опишемо. Ми з командою також плануємо додати структуру і дещо з теорії. Так що методичка буде. 

- Яке напутнє слово ви б хотіли сказати тим, хто планує доєднатися до проєкту?

- Для мене важливо щоб люді в «Острові безпеки» були замотивовані. Щоб їм хотілося робити, щоб їм було цікаво робити, щоб вони отримували від цього задоволення. Щоб проєкт був безпечним місцем не тільки для дітей і дорослих, а і для самих фасилітаторів. Щоб там був простір для творчості і самореалізації.

- В мене питань більше немає. Можливо ви б хотіли щось додати?

- Дуже рада що в нас є партнер, котрий повірив в те, що ми робимо. Це дає відчуття того, що ми не самі, і те, що ми займаємось є дійсно важливою справою.